Чому українські забудовники не приділяють достатньо уваги системам диспетчеризації будівлі

Якщо мова йде про спільний проект із участю міжнародних партнерів, питання “чи робити диспетчеризацію об’єкту” або “чи можна на ній зекономити” не ставляться як такі. Розділ об'єднаної диспетчеризації будівлі завжди є в бюджеті будівництва, тому що для цивілізованого світу - це просто “must have”.

Українські реалії

Коли ж Забудовник будує об’єкт в Україні за власні гроші, то, зазвичай, питання щодо диспетчеризації об’єкту формулюється наступним чином: “як би так її зробити, щоб нічого не робити”.

Але, щоб все було згідно ДСТУ-Н Б В.2.5-37:2008 “Настанова з проектування, монтування та експлуатації автоматизованих систем моніторингу та управління будівлями і спорудами” при здачі будівлі в експлуатацію.

Ну, хоча б “на папері”. А далі - це вже “проблеми експлуатації” від яких “нікуди все одно не дінешся”.

Про типові помилки та упередження Забудовників щодо систем диспетчеризації будівель читайте тут.

Базова освіта та світогляд керівника

Не так багато перших осіб великих будівельних компаній мають профільну будівельну освіту. Так склалося, що для того, щоб побудувати успішний будівельний бізнес в Україні - потрібні зовсім інші компетенції )

Більш важливо, отримати землю та дозволи. Потім мати гарний архітектурний проект та достатньо грошей на маркетинг.

А будівельники вже якось збудують, що їм скажуть. Всі ризики на помилки та прорахунки в процесі будівництва вже включені в “ціну продукту”.

Не знають, що це таке, через “поважний вік”

В Україні ще не змінилось покоління керівників, які працюють в будівельній сфері з часу накопичення “первинного капіталу” у 90-ті роки.

Звісно, вони користуються найдорожчими моделями смартфонів. Але про те, щоб самостійно вкладати гроші в IT-інфраструктуру своїх об’єктів, для них не може бути і мови - треба ж платити “шалені гроші”.

Ці люди, взагалі-то, не дуже люблять за щось платити. Тим паче, за те, в чому їм важко розібратися. Тому, будь яка сума на впровадження “розумних систем” всередині будівлі - є для них великою.

Не хочуть ризикувати працюючою моделлю

Є керівники, для котрих найважливішим є зовнішній вигляд об’єкту. Вони мають стійку впевненість, що клієнт “любить очами” і зовнішній вигляд це найголовніший фактор успіху об’єкту.

Не дивно, що в такому разі бюджети перерозподіляються на речі, які можна побачити. Поки “історія” про зовнішній вигляд продається, вони не хочуть вкладати гроші в IT-інфраструктуру своїх об’єктів.

Вони чудово розуміють її цінність для підвищення комфорту майбутніх мешканців, але не хочуть ризикувати працюючою моделлю, яка приносить гроші вже багато років.

Не планують експлуатувати будівлю

Є й багато таких, хто досі будує, щоби продавати квадратні метри та не мають довгострокової стратегії заробляти на експлуатації збудованих об’єктів.

Це “не їх бізнес”. А якщо вони не планують експлуатувати будівлю, то навіщо їм вкладати “зайві” гроші, щоб комусь було легше це робити.

Що в підсумку

Приємна новина в тому, що український ринок нерухомості в цілому, по багатьох параметрах є більш просунутий ніж, наприклад, європейський.

Але треба звернути увагу на те, що у аспекті експлуатації будівель ми не дуже далеко пішли від підходів радянських ЖЕКів.

На впровадженні систем диспетчеризації будівель економлять під час будівництва, що призводить до неефективної експлуатації будівлі згодом. Це безкінечні проблеми та не дуже цікавий бізнес для забудовника.

Замість висновку

Наостанок, нагадаємо, що цикл будівництва складає 2-3 роки, а строк експлуатації будівлі становить понад 50 років.

Тому бажаємо українським забудовникам почати серйозно розглядати довгостроковий бізнес із експлуатації власних будівель. А ключом для ефективності даного бізнесу є система диспетчеризації та it-інструменти для керуючих компаній!

Більш детально про систему диспетчеризації будівель GreenHub можна дізнатися тут.

Про програмне забезпечення DJIN, для цифровізації та автоматизації процесу керування нерухомістю, читайте тут.